Козацькі спецслужби, або Бонд би плакав
18.08.2009
rozvidka-2.jpgДії ворожих спецслужб проти України, причому нерідко дуже ефективні, висвітлені хоча й не в повному обсязі, але достатньо. Щодо українських спецслужб та їхньої роботи відомо дуже мало. Так мало, що може виникнути питання: чи існували вони взагалі? I це питання досить актуальне, адже розвідка, контррозвідка, служба безпеки – невід’ємні атрибути державності. Історичні факти свідчать, що в періоди спроб створення української держави національні спецслужби діяли успішно і відігравали значну роль.

Перший розквіт

Поява й активізація національних спецслужб нерозривно пов’язана з процесами державотворення. Тому офіційне народження та розквіт спецслужби отримали в ході Хмельниччини. Звичайно, й до цього козаки мали розвідку: запорожці були дуже добре обізнані щодо ситуації у світі. Ще Северин Наливайко особисто перевдягався й ходив у розвідрейди. Таким чином він, наприклад, забрався до замку Радзивілла. Підготовка на Запоріжжі дозволяла багатьом козакам бути ефективними збирачами інформації, але така розвідка діяла в умовах без держав’я і служила вимогам лише Січі. Але, звичайно, її професійний рівень був дуже високий.

У ході ж визвольної війни потреба в оперативній інформації, протидії ворожим агентам та диверсіях на чужих територіях сильно зросла. Виникла необхідність створення централізованої, добре організованої установи спеціального призначення. Хмельницький і його оточення вирішили цю справу блискуче. За твердженням Ю. Джеджули, автора книги «Таємна війна Богдана Хмельницького», за кілька років після початку визвольної війни українська спецслужба виходить на одне з чільних місць в Європі.

Завдяки ефективній діяльності козацької розвідки і контррозвідки Хмельницький здобув не одну перемогу. Вони успішно протидіяли полякам, московитам, татарам. Це визнавали й самі вороги. Боярін Рєпнін у доповіді царю зауважує, що на Україні виникає багато складнощів, бо козаки знають, що «москалі їздять до них не для торгу, а для розвідки». Також робила українську спецслужбу дуже ефективною масова підтримка населення.

Організація козацької спецслужби

Збиранням і обробкою розвідувальних даних відала Генеральна канцелярія, очолювана Іванами Криховським і Виговським. Інформацію опрацьовували 12 писарів. Серед них були товмачі – тобто знавці різних мов, які аналізували іноземні документи. Це був своєрідний аналітичний центр. Юрій Джеджула відзначає, що контррозвідувальною діяльністю керував спочатку гетьманський надворний писар Черник. Пізніше блискучими організаторами системи безпеки стали Іван Кучевич-Минковський і Лаврін Капуста. Контррозвідувальні заходи здійснювалися з метою збереження в таємниці власних військово-політичних планів, а також запобігання спробам організувати змови та замахи на гетьмана та його оточення. Загальне керівництво всіма видами таємної служби здійснював сам Хмельницький.

Козаки використовували різні методи у шпигунських війнах.
Перевдягання в костюми різних станів та проникнення на захоплені ворогом території. Під час Хмельниччини улюбленим фінтом було видавання себе за втікачів від режиму гетьмана.
Дезінформація ворога. Зокрема, навіть під тортурами козак Микита Галаган (Бут) перебільшував кількість козацько-татарських сил. Це – відверта провокація, але налякані поляки починають безладний відступ і як наслідок – розбиті під Корсунем.
Методи психологічної війни. У своїх універсалах Богдан Хмельницький рекомендує  створювати різними способами серед поляків відчуття приреченості, непевності, страху.
Метод глибокого занурення. Так, на території Польщі агентурою Хмельницького керував поляк (і одночасно сотник Війська Запорозького) Петро Гржиговський, який мав у розпорядженні 80 агентів переважно з місцевих жителів.   

Джеджула твердить, що військо Запорізьке спеціально готувало шпигунів і дипломатів. Можливо їхньою школою був легендарний Пластунський курінь Січі.

Операції

Козацькі спецслужби провели безліч вдалих акцій. Згадаємо деякі з них. Весною 1648 р., перед битвою під Жовтими Водами агенти Хмельницького перевербували на свій бік 6 тис. реєстровців, які брали участь у придушенні повстання. Керував цією акцією козак Півторакожух.

rozvidka.jpgСеред свити польського короля Яна Казиміра були українські шляхтичі. Один з них – камергер Василь Верещака – був особливо близьким до короля. Протягом 3 років він надсилав Хмельницькому інформацію з Варшави. Це були, фактично, стенографічні звіти засідань верхівки Речі Посполитої. На жаль, агента було викрито. Під час обшуку в покоях Верещаки знайдено грамоти гетьмана. Здавалося б, смерті не уникнути. Але Польща – шляхетська республіка. Сейм виправдовує Верещаку і ще півроку він у свиті короля. Потім – викритий вдруге. За одними даними – страчений, за іншими – тікає в Україну. Другу версію частково підтверджує інформація з літопису Величка про схожу на Верещаку особу в оточенні Івана Виговського. Шкода, заподіяна Речі Посполитій цим агентом, вимірювалася тисячами убитих польських вояків та низкою поразок від козаків.

Деякі дослідники приписують козацькій спецслужбі організацію у Стамбулі яничарського заколоту у 1648 р., під час якого було усунуто від влади султана Ібрагіма. Останній не симпатизував Україні. Новим султаном став 6-річний син скинутого володаря Мухамеда IV. Новий уряд ставився до Богдана Хмельницького прихильно. Посли гетьмана справді перебували в Стамбулі під час заколоту.

Здійснювали козаки й успішні розвідувально-диверсійні рейди. Одного разу полковник Данило Нечай, переодягнувши свій загін, пройшов повз молдавську прикордонну варту і дійшов аж до Ясс, здобувши відомості про плани господаря Василя Лупула. Після чого неушкодженим повернувся назад. Успіхові акції сприяло те, що Нечай добре знав молдавську мову й латину.

Крім того, раптову смерть князя Вишневецького 20 серпня 1651 р. деякі польські автори приписують саме козацькій розвідці.

Були у козацької спецслужби й проколи. Поляки, дізнавшись що в оточенні гетьмана є незадоволені, завербували Якова Смяровського, православного шляхтича. Він – колишній підстароста Черкаський. Завдяки давнім зв’язкам в Україні він добре налагодив антигетьманську розвідку. В 1949 р. поляки доручили йому організувати вбивство Хмельницького. Він отримав 50 бланків-привілеїв на шляхетство, куди потрібно лишень вписати прізвища і зумів підкупити 4-х козацьких старшин. Але спроба завербувати 5-го стала фатальною: змову викрито, відбувається рада старшин, під час обшуку Смяровського знаходять привілеї. Якова порубали прямо на раді. Це прокол української контррозвідки, адже змову викрила конкретна людина. А якби цей 5-й старшина також схотів стати шляхтичем? Крім того, можна було не вбивати одразу зрадника, а вдавати ще певний час, що вербування вдалося, вводячи тим самим ворога в оману.

У 1655 р. невдалі дії козацької розвідки знову ледь не коштували гетьману життя. Хмельницький і російський полки поспішали до Умані, де козаки потрапили у складне положення під Охматовим. Але несподівано вони оточені поляками і татарами. Гетьман реагує блискавично – з возів зроблено традиційну козацьку оборону і напад відбито.    

Є також вкрай цікава версія про перепоховання тіла Богдана Хмельницького, який помер у липні 1657-го. Його поховали в Іллінській церкві у Суботові поруч із сином Тимошем. У 1663 р. польський гетьман Стефан Чарнецький витяг тіла з могил, спалив, а потім вистрілив цим попелом з гармати. Але деякі дослідники вважають, що староста гетьманської спецслужби Лаврін Капуста передбачив наміри поляків помститися хоча б і мертвому Хмельницькому. На наступний день після похорону він таємно перепоховав гетьмана в печері у горі біля Чигирина.

Це була остання операція козацької служби безпеки доби визвольної війни, але не остання в історії України. Другий розквіт національних спецслужб припав на період 1917-1920 рр., але це вже тема іншої статті.

 

ДОДАТОК

Основні напрями діяльності козацьких спецслужб.

1-ша складова – стаціонарна:
1) форпости із залогами (поруч з захисною функцією – розвідувальна);
2) вартові команди (сторожова служба);
3) бекети (пости-вежі) з засобами сигнального зв’язку.

2-га складова – мобільна:
1) морська розвідка запорожців;
2) патрульні роз’їзди в прикордонній смузі;
3) розвідувально-диверсійні загони на території противника  (в тому числі захоплення «язиків»).

 

Олексій Горбачевський для НББ!

 

Додати коментар

Опитування

Чи покращилась мовна ситуація в Україні у 2011 році?
 

Останні коментарі

Авторизація

 
  

 
 
Забули пароль?   ||    Реєстрація