Махно-фест вже став традиційним способом святкування Дня Незалежності південною,  східною та столичною молоддю. Патріоти з Донецька, Запоріжжя, Луганську, Маріуполя, Дніпропетровська, Харкова кожного року збираються у Гуляйполі для того, щоб відзначити день народження України.  Цього року, незважаючи на економічні проблеми в країні, фестиваль був як ніколи цікавим та багатим на події. Відбувалося стільки всього, що вже й важко пригадати, з чого розпочався фестиваль.

Першого дня, 23 серпня, українці святкували День прапора. Відкриття фестивалю розпочалося з «махновського» весілля. Своє кохання вирішили закріпити двоє молодят: Аліна Сваровська з Полтави та Віталій Селик з Києва. Наречених посадили на тачанку і повезли до міського РАГСу. Центральними вулицями Гуляйполя лунали гучні пісні та радісна стрілянина з пістолета. 

Після весілля на учасників фестивалю  у будинку культури очікував соліст гурту «5'nizza» Сергій Бабкін із Театром «19». П’єса була поставлена в найкращих українських традиціях і відповідала настрою свята та політичній ситуації в нашій країні. Майже дві години хлопці грали на сцені, а для багатьох цей час пролетів як мить. До речі, людей у залі було дуже багато. Більшість шанувальників Сергія Бабкіна просто стояла у проходах, оскільки сісти не було де.  Після театру всі попрямували на стадіон «Сільмаш», де й відбувалося основне дійство. Тут - казковий дім Сашка Лірника, який на цей раз з собою привіз свою ученицю із Бостона. Дещо несподівано було слухати казку у виконанні дівчинки англійською мовою, але від того вона була ще цікавішою.

Забава  «Шалена подушка», яка передбачає побиття супротивника подушкою, підняла настрій і розпочалися літературні читання. Народ з усіх куточків України презентував свої вірші, і виходило досить непогано. Особливо публіку вразив Сашко Демченко із міста Донецька. Після свого виступу хлопець ще виступав «на біс» біля своїх донецьких співвітчизників.  Ще  був поетичний бодіарт, махновські костюми та концерт. Останній запам’ятався виступами гуртів «С.К.А.Й» та «Мертвого Півня». До речі, останній став такою собі візитною карткою Махно-фесту. Вони виступали на всіх чотирьох фестивалях. Для першого дня це було фінальним акордом. Отже, день прапора відсвяткували на «ура»!!!

А от власне День незалежності почали відзначати відразу ж після півночі. Спочатку поезія у виконанні Донецького земляцтва, а потім новий перформенс під назвою «Поетична порка», що передбачала садо-мазо з елементами поезії. Вхід був тільки для повнолітніх. Майбутні літератори читали свої творіння і при цьому шмагали голу дівчину, яка лежала на стільцях. Так, видовище не для слабкодухих, недаремно ж фестиваль носить назву – анархічний. Після цього хто пішов святкувати далі, а хто – ночувати в наметі. До речі,  організатори не продумали розподілення секторів для туристичних хаток, тож дуже захмелілі відвідувачі фестивалю ставили намет на наметі.

Ранок на Махно-фесті розпочинався дуже рано. Прокидаєшся у наметі і чуєш пісні - хтось співає гімн, хтось інші українські пісні, а хтось розмірковує, чи насправді наша країна є незалежною. Словом, балачки на фестивалі тільки й були про незалежність, нашу країну та хто стане президентом у січні. Саме так і розпочався перший день життя у незалежній, повнолітній країні. Потім було літературне читання Оксани Забужко. Письменниця читала свої вірші і щиро спілкувалася з шанувальниками своєї творчості. Живий класик української літератури вразила всіх, від змістовності її віршів голова йшла обертом.

Згодом юрба пішли в місцевий будинок культури на заборонений фільм «Бруно». Але надії подивитись повністю українську версію фільму не справдилися, бо організатори показали тільки перші п'ятнадцять хвилин фільму, а також останні три хвилини.

Родзинкою дійства стало відкриття пам'ятника Нестору Махну. На це дійство політики злетілись як мухи на варення. На стадіоні вирували громадські  дискусії з відомим телеведучим  Антіном Мухарським. Він, до речі приїхав на фест на розмальованому авто, де фігурували такі гасла: «Воля або смерть», «Мета – ніщо. Рух понад усе», а номера були іменними: «МАХНО». Тож помітно, що пан Антін поважає анархію.  Після дискусій всі плавно перейшли до традиційного конкурсу «Томатний лідер нації». Одну стіну стадіону завішали комічними портретами популярних українських політиків та письменниці Оксани Забужко. На ньому визначали найбільш популярного політика нашої країни шляхом закидання помідорами. Цікаво, що цього року томати були по одній гривні за штуку. Але така дорожнеча не зупинила активістів, які хотіли «відірватися» помідорами на «улюблених» народних обранцях. Цього року перемогу здобула Юлія Тимошенко.

По закінченню насиченої денної програми мала розпочатися не менш цікава вечірня програма. Всі очікували на виступ гурту «Свобода». Вони справді «порвали» публіку і закрили два дні фестивалю. Проте, це закриття було офіційним, а неофіційне відбулося аж після чоловічого поетичного бодіарту, який відбувся о першій годині ночі. Нарешті, цього року всі (особливо жінки) дочекалися не тільки жіночого, а й чоловічого бодіарту. Коли всі спостерігали за голим чоловіком, ми були шоковані справжньою анархією і тим, що загалом відбувається на цьому фестивалі. Висновок: це міжнародне дійство з кожним роком стає все більш відвертим, і дуже важко уявити, що буде далі. Думаємо, це єдиний культурний захід в Україні, де дозволяється робити все, що завгодно. Але знаєте, при тому, що тут була повна свобода і анархія, ми не побачили жодного ексцесу та жодної бійки. Це все тому, що українці люблять «відриватися» на фестивалях по повній, але при цьому не втрачають внутрішньої культури. Тому День незалежності з Махном удався!

Юлія Новицька, Катерина Коротченко для НББ!