На засіданні Синоду УПЦ МП, яке відбулося 9 вересня, ухвалено рішення про поновлення діяльності Синодальної комісії Української Православної Церкви у справах ведення  діалогу з УАПЦ, а також — створення робочої групи, відповідальної за підготовку діалогу з представниками УПЦ КП (журнал №45). Його можна назвати історичним, оскільки православні ієрархи МП почали робити конкретні офіційні кроки щодо подолання церковного розколу.

До складу Синодальної комісії у справах  ведення  діалогу з УАПЦ, а також робочої групи, відповідальної за підготовку діалогу з представниками УПЦ КП, увійшли: архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан, керуючий справами УПЦ; архієпископ Бориспільський Антоній; архімандрит Кирил (Говорун), голова Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ; протоієрей Микола Данилевич, співробітник Відділу зовнішніх церковних зв’язків УПЦ; протоієрей Петро Зуєв, керівник відділу інформації та зв'язків з громадськістю Київської єпархії УПЦ; В.В. Бурега, помічник Ректора КДАіС з науково-дослідницької роботи.

Спроби налагодити діалог між трьома православними церквами України відбуваються уже давно. Кульмінацією цих подій став приїзд Патріарха Московського і всієї Русі Кирила. Тоді наполегливість Київського Патріархату зазнала найвищої точки. Майже кожна прес-конференція, виступ або коментар у пресі представників цієї церкви супроводжувалося реченнями про готовність та відкритість до діалогу.

Напередодні візиту першоієрарха РПЦ дві українські Православні Церкви зробили офіційні заяви щодо готовності до діалогу і подолання розколу. УАПЦ у своєму зверненні навіть заспівали дифірамби російському гостю: «Ми молимося, аби ця проща до святої київської землі стала для нового Настоятеля Руської Церкви точкою відліку для вироблення нової – вільної від ідеологічних стереотипів – позиції Московського Патріархату стосовно українського церковного питання». Глава УАПЦ (митрополит Мефодій) був переконаний, що Патріарх Московський під час візиту в Україну також зможе переконатися у тому, що «єдиним реальним шляхом подолання розколу є повноцінний міжюрисдикційний діалог та створення в Україні єдиної помісної Православної Церкви».

Більш критичним і принциповим був Патріарх Філарет: «… ми ще раз публічно сповіщаємо про нашу готовність в часі візиту патріарха Кирила провести зустріч або на рівні Предстоятелів наших Церков, або на рівні повноважних делегацій. Під час цієї зустрічі ми хочемо передати керівництву РПЦ наші письмові пропозиції щодо шляхів подолання існуючих протиріч. В разі, якщо до початку візиту до нас не надійде підтвердження можливості такої зустрічі, ми спрямуємо свої пропозиції у формі відкритого звернення у ЗМІ». Таким чином керівництво УПЦ КП дало знати, що вони не зупиняться, і у разі відмови готові далі працювати над єдністю церков, якщо навіть цього не бажає керівництво Московської Патріархії.
Об’єднувальні прагнення напередодні приїзду першоієрарха РПЦ мали місце і всередині УПЦ МП. У Зверненні Священного Синоду УПЦ з приводу візиту Святішого Патріарха Московського і всієї Русі Кирила в Україну йшлося про сподівання на подолання роз’єднань всередині церкви: «Ми сподіваємося, що Патріарший візит додасть наснаги Українській Православній Церкві на чолі з її Предстоятелем, Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Володимиром, звершувати спасительну місію серед народу України, сприятиме утвердженню церковної єдності та подоланню розділень в українському Православ’ї».

Вже потім неофіційний речник РПЦ, протодиякон Андрій Кураєв, скаже «Російської службі новин»: «І не тільки прихильники Філарета і українського Президента, але й серед наших священнослужителів в Україні також є люди, які бажали б, щоб Патріарх в Україні не з`являвся. А бажано, щоб скоріше відпустив би їх в автономне плавання».

Під час же самого візиту представники УПЦ КП продовжували звертатися до Московського Патріархату та громадськості із пропозиціями «сісти за стіл переговорів». Здавалося, що ніяких поштовхів та зустрічних кроків не можна очікувати. На підсумковій прес-конференції з нагоди закінчення візиту Патріарха Кирила архієпископ Білоцерківський і Богуславський Митрофан (Юрчук) заявив, що «на сьогоднішній день можна зустрічатися тільки з тими, хто представляє собою певну канонічну структуру». Речник Київського Патріархату єпископ Євстратій (Зоря), щоб описати стосунки двох церков, згадав євангельські слова «ми грали вам на сопілці, ви не танцювали, ми співали вам жалісних пісень, ви не плакали». « Тому що ми які тільки пропозиції їм не вносили, які тільки документи не надсилали, які тільки звернення не писали - жодних дій не відбувається. Ми розуміємо, чому не відбувається — тому що сама УПЦ (МП) є такою структурою, яка не здатна прийняти жодного самостійного рішення щодо УПЦ КП», - підсумував він.

Не дивлячись на такі скептичні прогнози і оцінки експертів (політологів, релігієзнавців), відбулися корінні зміни – перший офіційний крок Московської Патріархії на зустріч «неканонічним церквам».  Свою роль зіграла наполегливість Київського Патріархату (що підтримана українською інтелігенцією - часткою політичної еліти), звернення УАПЦ про готовність входження до складу Константинопольського Патріархату. Коментуючи електронному виданню «Релігія в Україні» зміст синодального рішення Архімандрит Кирил (Говорун), голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ зазначив, що його Церква прагне через консолідацію українського Православ'я дати потужній імпульс консолідації українського суспільства. І на це є сподівання. Керівник відділу інформації та зв'язків з громадськістю Київської єпархії Української Православної Церкви, член Синодальної комісії УПЦ по діалогу з УАПЦ і робочої групи, відповідальної за підготовку, протоієрей Петро Зуєв в коментарі РІСУ сказав: «УПЦ, УАПЦ та УПЦ КП не розділяють питання віри. Можливо у нас ще немає остаточної однодумності в екклезіології, зокрема, для УПЦ КП характерні дещо інша, ніж для УПЦ (а, часом і для УАПЦ), система богословських поглядів та пріоритетів. Втім, абсолютно зрозуміло, що за щирого бажання зрозуміти один одного така можливість у нас існує».

Варто сказати, що існує певний скепсис стосовно вірогідності завершення діалогу церковною консолідацією. Такої думки дотримується релігієзнавець Юрій Чорноморець. Проте він прогнозує, що у разі успішності єднання УПЦ МП і УАПЦ, зміниться ідентичність самої УПЦ МП на принципово відкриту до всього українського, а тому до цієї Церкви можуть потягнутися і приходи УПЦ КП.

Більше позитивно дивиться на синодальне рішення директор Релігійно-інформаційної служби України Тарас Антошевський, який стверджує про прагнення УПЦ МП до більшої самостійності. Ці слова підтверджує «Коммерсантъ-Україна», посилаючись на власне джерело всередині УПЦ МП: «Треба відзначити, що до комісії з ведення діалогу увійшли священнослужителі, відомі своїм позитивним ставленням до автокефалії українського православ'я, що може служити певним сигналом - УПЦ МП хоче більшої самостійності».

Усі експерти з релігійних питань зазначають, що об’єднувальні прагнення УПЦ МП зустрінуть жорстку протидію з боку РПЦ. По-перше, вони і так мають проблему з українофільською групою всередині УПЦ, і її розширення не є бажаним, бо це - шлях до автокефалії. По-друге, Кремлю вигідно мати в Україні церковний розкол, оскільки він ослаблює країну, і дозволяє Росії здійснювати і поширювати власний вплив на «південноросійські землі». Зокрема, цю тезу озвучував експерт Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії Олександр Палій.

Оцінюючи спроби Церков розпочати діалог для подолання розколу, не треба забувати і роль проукраїнської частини еліти на чолі з Президентом Віктором Ющенко, який під час зустрічей з першоієрархами (у тому числі із Патріархом Кирилом) постійно актуалізував церковні питання. За словами Ю.Решетнікова, серед актуальних завдань його релігійного відомства у державно-конфесійних відносинах на наступний рік, є налагодження діалогу між православними спільнотами. «Це виконання заклику Президента України», – пояснює він. Але як буде надалі просуватися робота у цьому напрямку залежить від того, який кандидат переможе.

Проте рух на єднання Православ’я  вступив в активну фазу, її можна тільки пришвидшити або пригальмувати, але не зупинити. А це означає, що проукраїнський тренд набирає вагу навіть в такій донедавна (принаймні, до 2004 року) «консервативній» інституції як УПЦ МП.

 

 

Микола Малуха для НББ!