Активісти ВГО «Не будь байдужим!» (музиканти: сестри Тельнюк, VovaZiLvova, Юрко Юрченко, Мирослав Кувалдин, Росава, Леся Воронина, Сашко Ірванець, Анатолій Дністровий, музичний критик Юрко Зелений та найсильніша людина планети Василь Вірастюк) висловили свою підтримку ухваленій Кабінетом Міністрів України Постанові № 1033 від «Про внесення змін до Положення про загальноосвітній навчальний заклад» (стосовно мови, яку педагоги застосовують у робочий час). Мистецьку частину акції забезпечив театральний колектив Києво-Могилянської Академії,  який презентував присутнім перфоменс абсурду «Годуй мене мною».

«Небайдужі» звернулися до проблеми неможливості вивчити українську в українських школах ще в лютому ц. р. під час «Пробігу заради життя».
 
Директорка «НББ» Оксана Левкова оприлюднила факти, які ще 7 місяців тому змусили замислитися зірок-учасників Руху над актуальністю вироблення певної стратегії дегетоїзації україномовних школярів.
В Україні у понад 21 тисячі загальноосвітніх навчальних закладах навчається понад 5 млн учнів, із яких українською мовою офіційно здобуває освіту 79 % школярів. Тобто вважається, що в цих школах панує однорідний мовний режим – батьки свідомо віддають дітей у такі школи, щоб учні пізніше мали доступ до якісної української освіти у вишах. Однак, згідно з проведеним кафедрою української мови НаУКМА соціолінгвістичним дослідженням, тільки кожен третій респондент у загальноосвітніх школах з українською мовою навчання вважає, що українською мовою говорять «майже всі». Стосовно батьків, то в Україні загалом на 10 % більше тих респондентів, які хотіли би, щоб їхні діти навчалися «переважно українською мовою», ніж тих, хто хотів би, щоб їхні діти  навчалися «переважно російською». Ці цифри корелюють із показниками рівня престижності мов. Українську мову престижною в закладах освіти вважають 71, 3 % респондентів, непрестижною – 23, 7 % опитаних.
 
Щодо якості знань двох мов, то якщо загалом 70 % респондентів оцінюють свої знання російської мови як «добрі» й «дуже добрі», то в «добрих і «дуже добрих знаннях» української мови впевнені лише 60,9 %. (Калиновська О. Мовна ситуація в сфері освіти // Мовна політика та мовна ситуація в Україні: Аналіз і рекомендації / за ред. Юліане Бестерс-Дільгер. – Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. – 363 с. Подібні дані наводить Відділ мови НДІ українознавства МОН, який проводив дослідження у 2003-2006 рр. та дослідження Researching Branding Group на замовлення порталу «Обозреватель», що мали місце у 2007 р.)
 
Для значної частини дітей школа є єдиним місцем, де вони мали би перебувати в україномовному середовищі і мали можливість практикувати українську мову. Однак слід брати уваги, що (здебільшого) учителі є україномовними ВИНЯТКОВО під час уроків (у кращому випадку), а решту час діти та вчителі спілкуються тією мовою, яка є поширена в даній місцевості.

 

Отже, цілком логічно було поставити це питання на порядок денний перед міністром освіти і науки Іваном Вакарчуком і упродовж останніх півроку разом лобіювати цей національний інтерес у владних коридорах.

 

 

 

 

 

Знімки надані паном Віктором Круком ©

 

 

Відеосюжет "5 Каналу"