9 листопада - День української писемності та мови. Скептикам-українофобам  здається, що згадувати-толерувати-віншувати українську – це приблизно таке саме несосвітенне заняття, як намагання зачудуватися закомірками ефемерних цитології та генетики. Йдеться про те, що української живої (побутової, щоденної, реально відчутної) дуже мало. Мова досі, на 19-му році незалежності, залишається захмарним або неприємним явищем для тисяч українців. Вона або шароварна (використовується у калиново-сопілкових концертах, фестивалях), або бюрократична (тобто її застосовують чиновники, яких, згідно з опитуваннями, не люблять), або схоластична (освіта – чи не єдина сфера, де начебто мова вважається престижною, але всі розуміють, що це – формальність, бо на перервах і протягом екскурсій педагоги переходять на російську).  Підсумуємо: укрмова завжди постає у контекстах явно не привабливих для більшості громадян України. 

Проте, помоніторивши в Інтернеті питання «сексапільності» мови (опрацьовано медіатексти за останні три роки!), я віднайшов, що не все так безнадійно. Як виявилося, події, присвячені українській, не обмежуються лише літературними читаннями творчості письменників минулого століття, виступами народних колективів та політичними мітингами. Так, з’ясувалося, що більшість українських зірок регулярно виділяють у своєму творчому календарі час для участі у культурних акціях, присвячених рідній мові. Саме такі події найбільше привертають увагу в усьому масиві інформації, що стосується «солов’їної». Наприклад, минулоріч троє найуспішніших українських діджеїв - діджей Архітектор з гурту «Тартак», діджей Tonique з гурту «ТНМК» та діджей Валік з «Бумбоксу» - об’їхали пів-України (переважно східні й південні області), щоб презентувати молоді ремікси на пісні лише (!) українських виконавців. Тоді народилися перші клубні переробки не тільки хітів сучасної української музики, а й навіть на пісні Софії Ротару, Олександра Пономарьова, Володимира Івасюка.

 

Не розслаблялися й письменники. Сергій Жадан з колегами по цеху Тарасом Прохаськом і Сашком Ушкаловим проїхалися кількома центральними регіонами з уроками читання сучасної української літератури, у тому числі написаної українським підлітковим (!) сленгом. Була там і непристойна лексика, що вкотре доводить сміливість Жадана і компанії. Думаю, навряд чи хтось інший, крім цих письменників, наважився би на читання вголос окремих епізодів із Жаданівського-таки «Гімну демократичної молоді» у студентських аудиторіях при викладачах. Скажете, це некультурно? Але ж жовта, бульварна українська теж потрібна! Та й час уже показати хлопцям-дівчатам у Кіровограді-Одесі, що твори на кшталт «Хіба ревуть воли, як ясла повні» вже давно не комільфо. До того ж «сучукрліт» (сучасна українська література) анітрохи не поступається іноземній літературі за розмаїттям тем.

 

Іншим прикладом чудернацької, але необхідної для України зіркової поведінки є  тур гуртів «Тартак», «Мандри», «Флайза», «Гайдамаки», «От Вінта», організований Всеукраїнською громадською організацією «Не будь байдужим!». Концерти відбувалися під гаслом «Зробимо країну Україною!» і глядачам роздавали посібники для переходу з російської мови на українську – «Зроби Україні подарунок! Переходь на українську!». Для проведення таких заходів гурти, здається, і створили у 2005-му Громадський рух, до якого потім стали долучатися й інші знаменитості. Саме із цією організацією пов’язані акції діджеїв та письменників, наведені вище. Загалом у підтримці мовних ініціатив регулярно помічають гурти ТНМК, ВВ, Mad Heads, письменників Оксану Забужку, Сергія Жадана, Анатолія Дністрового, модельєрку Оксану Караванську, спортсмена Василя Вірастюка. Можливо, щось у цій нашій мові і є, якщо так багато відомих людей до неї небайдужі. А чим «малі українці» гірші за зірок? Кохаймося в мові! Із днем «солов’їної» Вас!