Свого часу відомий англійський історик і соціолог Генрі Бокль сказав мимохідь, що в старі часи найбагатшими країнами вважалися ті, природа яких була найщедрішою, нині ж найбагатші країни ті, в яких людина найдієвіша. Імовірно це спостереження залишається актуальним і тепер, у ХХІ столітті, а надто – щодо України. Щодо її реформ, її євроінтеграційних та євроатлантичних прагнень у державній політиці загалом.Існує безліч способів захищати та відстоювати свої інтереси, які не суперечать духові демократичного закону і допомагають впливати на ухвалювані державною владою рішення. Один з них – лобіювання.

Звідки воно пішло?

Вперше слово лобізм згадується в «Оксфордському словнику». На той час цей термін визначали як «прохідний коридор» (як правило, у монастирях). Саме від них відходили двері в окремі кімнати, галереї, тихі куточки, які й ставали місцем зустрічей зацікавлених осіб із «зовнішнього» щодо монастиря світу і ченців, які на той час володіли чималою владою, в тому числі й політичною. Проте згодом такі монастирські «закапелки» почали з’являтись і в публічних місцях. У театральних холах, коридорах і навіть – у парламенті. Саме в парламенті, довкола залів засідань, де відбувалися зустрічі законодавців, з 1640 р. почали функціонувати лоббі-кімнати.

 

На сьогодні лобізм явище досить поширене по всьому світові. Павутину лобістських інтересів снують повсюди: Європа, США, Азія… Корпорації, холдинги, фірми, банки – цей перелік не вичерпний. Ціна лобістських рішень – зашкалює.
Як усе починалось? На законодавчому рівні лобізм як сферу діяльності уперше закріпили в Сполучених Штатах Америки. Зокрема, ініціатором законодавчого оформлення виступив Конгрес. Саме там були прийняті перші три закони, окремі статті яких регулювали лобістські відносини, –  Закон про холдингові комунальні компанії, Закон про морський торговельний флот, Закон про реєстрацію іноземних агентів. На той час це був прорив у лобістській сфері, що не мав права на провал у капіталістичному майбутньому США.  

 

Процес пішов

З першими дивідендами в лобістській сфері виникло бажання затвердити загальноприйняті правила гри остаточно. І як показав час, чекати довго не довелося. Уже через кілька років після того, як лобізм отримав декілька статей у законі, він мав окремий розділ у законі про Реорганізацію Конгресу (назва розділу – «Федеральний закон про регулювання лобізму»). Значення цього явища для бізнесу, політики і влади, гадаю, не варто коментувати. Американці відчули запах нового грошового клондайку, яким потягнуло з кишень бізнесових магнатів.

У цьому випадку доречно провести аналогію з нашими магнатами і їхнім, точніше народним, клондайком в їхніх кишенях. Надворі дев’ятнадцятий рік незалежності. У нас, який не який, а все-таки свій бізнес, свої економічні інтереси, а от лобізму катма. Попри всі намагання наших законодавців хоч би щось зробити в цій сфері, жодного закону досі не ухвалено і жодної статті не обговорено. А чим кращий лобізм від правової політики, спитаєте ви? Там теж закони лишають бажати кращого. І, до речі, не тільки там. Проте, це тема інших публікацій.

 

Повертаючись до нашої теми, слід визнати, що певні напрацювання у нас таки є. Скажімо, якщо якійсь із партій, спаде на думку приймати закон, то їй варто було би прочитати відповідні проекти, що вже розроблені депутатами У них справді є корисні та цікаві пункти. Зокрема, у проектах цих депутатів чітко визначено обмеження для лобістів. Починаючи від того, що лобістам заборонено впливати на Голову Верховної Ради України, закінчуючи забороною провадити лобістську діяльність в органах судової влади. І таких збігів, які можуть сати матеріалом для одного нового закону, безліч, але «не так стається, як здається».

 

Попри те, що український бізнес набирає стрімких обертів, свідомість вітчизняних бізнесменів тупцяє на місці. Український лобізм – це дядько з Донецька, Дніпропетровська і ще пару з Києва: у них важелі прийняття рішень. Правила? А хто про них думав. Усе робиться за принципом «очі завидющі, руки загребущі». Маєш гроші і бажання, отже, тобі дозволено все – таке гасло українського лобізму.

 

Непогано було би повчитися

Говорячи про єдині правила гри, було б непогано повчитися у тих самих американців, чия законодавча база в сфері лобізму уже згадувалась. У них, до речі, на відміну від нас усе розкладено по полицях. Прийнято відповідні профільні закони, норми. Ба більше, в палаті представників і в Сенаті діють спеціальні правила, що регулюють лобістську діяльність. Ці правила встановлюють етичні норми і приписи поведінки для депутатів і службовців Конгресу. Крім того, є етичні і професійні норми для лобістів, що їх встановлюють добровільні організації професійних лобістів. Вони є куди жорсткішими, адже це неформальні правила гри, які ухвалює професійний лобіст.

 

Велика гра

Там, де крутяться великі гроші, чекай масштабних лобістських кампаній та амбітних інтересів бізнесу. При тому не лише національного, а й міжнародного. Реалії сьогодення США тільки підтверджують це. Зокрема, за інформацією Міністерства юстиції США, упродовж другого кварталу 2009 року лобістський бюджет американських корпорацій росте, як на дріжджах.

 

Так, згідно з офіційною статистикою в другому кварталі GlaxoSmithKline  інвестувала $ 2.3 мільйони в лобістську діяльність, що на декілька пунктів більше, аніж у першому кварталі цього ж року. Novartis інвестувала 1,8 млн. долл. США, порівняно з 1,3 млн. долл. США. Біотехнологічна компанія Amgen Inc збільшила свої витрати в цій частині до 3,4 млн. долл. Гадаю, продовжувати зайве.

 

До того ж це лише цифри, що стосуються бізнесових корпорацій. Країни теж витрачають чималі гроші на лобіювання власних інтересів в Конгресі. Для прикладу, Туреччина у 2008 році частіше за всіх лобіювала свої інтереси в Конгресі (2268 разів, 4,2 мільйони доларів),  і поступилася в цьому показнику за кількістю витрачених грошей тільки ОАЕ (11 млн.), Великобританії (6 млн.) та  Японії (4,23 млн.).

 

Хочете аналогії з Україною? Як виявилося, у нас у цьому плані теж є певні зрушення. Зокрема, за даними газети «Дело»   Україна в останні роки посідає передові позиції в рейтингу пострадянських лобістів у США.

 

Але наскільки цей лобізм продуктивний для нашої держави? У позитивній відповіді сумніваюся. А сумнівів мало би не бути. Бо якщо ми хочемо європейського паспорту, то чому не живемо європейським життям. Чому так мало витрачаємо на лобізм українських інтересів за кордоном? Чому наші бізнесмени не входять до UNICE, EUROCHAMBERS, ERT, СОРА – основних гравців лобізму в Європі. Наше місце саме там. В Європі лобістів, постійних інтересів та нестримних амбіцій. «Хто стукає, тому й відчинять» - може, ці пророчі слова наших предків будуть виправдані вже згодом? Час покаже. А поки що треба озброїтися грошима, інтересами і … стукати.

 

 

Євген Заїка для НББ!