Ще опонентка Віктора Януковича не вірить у власну поразку і намагається через суди довести непереконливість його перемоги на виборах Президента України, а вже Партія Регіонів взялась виконувати одну зі своїх передвиборчих обіцянок і захищати нібито дискриміновану в Україні російську мову.

Проте для конституційних змін стосовно набуття російською мовою статусу другої державної у Партії Регіонів, за визнанням її лідерів, у чинному парламенті бракує голосів. Але очільники цієї політичної сили знайшли інший вихід, підготувавши закон, за яким обласним радам надано право після надходження заяв батьків (про кількість таких заяв не йдеться, отже, по суті достатньо навіть однієї заяви) зобов’язати відповідну школу навчати дитину всім предметам російською мовою, при вивченні нею також і української мови як державної. Така ж доля, за словами депутата Верховної Ради від ПР Бориса Колеснікова, чекає на місцеві ради, суди та університети…

Юристи, які коментують це можливе нововведення, зазначають, що у ставленні до мов в Україні існує юридична двоякість, з якої і користаються лідери ПР. З одного боку, згідно зі ст. 5 Конституції України, державною мовою є тільки українська. З іншого боку, згідно зі ст. 10 Конституції, в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин в Україні, причому російська тут виділена окремо. Власне, на цю статтю і посилаються лідери ПР, прагнучи закріпити на законодавчому рівні вищезазначені нововведення.

Думка ж багатьох педагогів одностайна: таке нововведення «автоматично» призводить до хаосу  як у питанні статусу шкіл, так і внаслідок неминучого розшарування дитячого суспільства за мовними ознаками. Адже для навчання дітей російською в українській школі неминуче буде потрібно створити російські класи. Тож українська школа з такими класами перетвориться на дві різномовні школи під одним дахом. Крім розшарування дитячої субкультури, у такій школі на ґрунті кількісної переваги однієї мови над іншою (причому не важливо, російської над українською, чи навпаки), що призведе до підвищення рівня конфліктності, суспільство також отримає прецедент для подальшого розшарування освітньої системи і створення паралельних освітніх структур. Як це вплине на інтеграцію громадян України в рамках однієї держави – неважко здогадатись…

До всього, молоде покоління, яке пройде через таку своєрідну сегрегацію, у наших умовах легко може бути використане (як досить мобільна соціальна група) певними політиками у власних інтересах. А є ще ж інший аспект – не тільки російську мову в Україні під певним кутом зору можна побачити як «пригноблену».

Висновок  простий: в Україні є місце для всіх. Ми відкрита європейська держава. Втім, якщо недобре самим українцям, якщо українці почуваються у своїй країні чужими – від цього програють всі. Національні мешини зокрема.

Сергій Гейко для НББ!