Днями активісти Руху «Не будь байдужим!» разом із представниками «Language Exchange Club» організували вечірку, присвячену поету-футуристу Михайлю Семенкові. Цим заходом «небайдужі» розпочинають цілий цикл літературних імпрез, покликаних подолати стереотипне сприйняття української красного письменства як суто народницького, селянського.

«Кращого місця для занурення в епатаж основоположника українського футуризму, ніж офіс Руху «Не будь байдужим!», ви не знайдете, - з порога попереджав учасників активіст організації Юрко Фартушний. – Урбаністично-індустріалізовано-авангардна поезія в нашій вітальні почуватиметься органічно, як ніде».

… Незаштукатурена стіна (так задумано!). На ній - дерев’яні контури більярдного столу, що всередині них - різнокольорові кулі (тут чомусь не діє сила гравітації!!!). Посеред кімнати - прозорий стіл, зроблений у вигляді гоночної машини. Сама вітальня, як поступово з’ясовується, є величезним балконом напівкруглої форми. Годі й казати, що це все творить нетрафаретну атмосферу, коли зникає внутрішня самоцензура, і ти декламуєш вірші улюбленого поета так, як Бог на душу кладе. Тим більше йдеться про Семенка – нелінійного, непередбачуваного, харизматичного, цілісного, гучного при публіці і тихого сам на сам…

Все почалося з того, що киянин Сергій Бочечка став студентом-філологом Києво-Могилянської Академії :). В університеті поетові приділяли мало уваги, тож хлопець звернув увагу на невизнаного метра випадково. «Семенко підходив по темі моєї дипломної, а на полиці вдома стояла його книжечка, яку колись купив батько. Ось так якось і підсів, - згадує тепер. - Мене не міг не підкупити той, хто наважився кинути виклик провінційному "істеблішменту", бо "зрел в корень" глибше за них. Він був більш передбачливим і далекоглядним за тодішню українську богему, яка оголосила йому анафему. Про нього, як він сам наполягав, мусили знати марсіани, а "родичі" Сема більше не цікавили».

Семенко найперший в літературі усвідомив потребу «європеїзації» української поезії та вирішив негайно розповісти світові про необхідність вивільнити її з хуторянських кліше. У його творчості найяскравіше виявилося тяжіння до нового і навіть висміювання-пародіювання-гротескне поєднання застарілих напрямів та стилів.

Отже, з подачі Сергія екстравагантний поет «ожив» у стінах НББ – цитатами, портретами та тривалою дискусією про свою ох яку нескромну особу. Обговорювали також питання доцільності/недоцільності вживання росіянізмів у віршованих творах; хрестоматійну тему ідолопоклонства перед Шевченком, якого вчителі української мови-літератури ЗМУШУЮТЬ називати Кобзарем і «радять» вимовляти це слово пошепки. Не обминули й візію Сергія Жадана, Семенкового фаната, що написав про метра та його соратників-футуристів дисертацію.

Перший млинець чи то пак перший літературний вечір у стінах «Не будь байдужим!» виявився не глевким. Тим п’ятнадцятьом хлопцям-дівчатам, які зібралися «на Семенка», формат «небайдужих» сподобався своєю неформатністю. Тут нема сцени, традиційного роялю на ній і жодних мікрофонів. Та й назвати Бочечку доповідачем буде стьобом, адже його підготовлений спіч (чоловік справді в матеріалі!) постійно переривався якимось миттєвим фідбеком. Дозволяється перебивати, багато говорити і навіть їсти : )))))))))))))))))).

«Небайдужі – як футуристи, - підсумовує Юрко Фартушний. – Вирізняємося, так би мовити, «деструктивністю щодо класичних взірців». Ми знаємо, що ті заходи, які проводять книгарні, видавництва та університети, здебільшого не передбачають масштабного озвучування думок відвідувачів. Імпрези й круглі столи хибують на пафосність і пишномовність спікерів, і присутні почуваються скуто. Одним словом, якщо хочете живого обміну (навіть найбільш безпардонними) думками про літературу, то ласкаво просимо до «Не будь байдужим!».

Довідка

Певна безпардонність при висвітленні питань літератури – це фірмова фішка «Не будь байдужим!». Навесні 2007 року активісти Руху епатували 50 шкіл Києва своїми антисхоластичними зустрічами з учнівством. У рамках проекту «Укрмова – суперкльова!» дівчата-філологині з Києво-Могилянської Академії читали лекції про сучасне красне письменство, в яких, зокрема, траплялися нецнотливі вислови, згадки про всюдисущі секс-наркотики-рок-н-ролл. Байдужих до такого формату вчителів після десанту «небайдужих» не залишилося. Педагоги, звиклі до «спокійніших» уроків про кріпацтво та вічні поразки непослідовних гетьманів, наприкінці розділилися на два табори. Одні кланялися юнкам - під час шокової терапії студентки дали зрозуміти школярам, що українською можна говорити про все і ПРО ЕТО. Інші (таких буквально двоє) погрожували судом і – це ще гірше! – розбором польотів на «лінійці», куди запросять батьків «постраждалих дітей».
Такі ж проблеми спіткали активістів «НББ», коли вони восени 2007 - навесні 2008 «провезли» університетами Східної та Центральної України Тараса Прохаська, Сергія Жадана та Сашка Ушкалова.

Оксана Левкова

P.S. Центральний офіс Руху «Не будь байдужим!» дякує лідерці «Language Exchange Club» Ірині Кашубі за ініціативність при підготовці свята.